надзорець
НАДЗО́РЕЦЬ, рця, ч., діал.
Наглядач.
– Лишіть їх, панно Маріє! – перебила тітка скоро, – лишіть їх! Не знаєте? Молодіж чується свобіднішою, коли не бачить надзорців над собою (О. Кобилянська);
Знов інші надзорці, мов наївшися дурійки, бігали вулицями (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надзорець — надзо́рець іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- надзорець — -рця, ч., діал. Наглядач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надзорець — НАДЗО́РЕЦЬ, рця, ч., діал. Наглядач. — Лишіть їх, панно Маріє! — перебила тітка скоро, — лишіть їх! Не знаєте? Молодіж чується свобіднішою, коли не бачить надзорців над собою (Коб., І, 1956, 151). Словник української мови в 11 томах