1. Словник української мови у 20 томах

надивуватися

НАДИВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

Багато, досхочу подивуватися.

[Варка (сама):] Дивлюсь на свого чоловіка і не надивуюся, зовсім неначе не Демко, а якийсь підпанок або купець! (М. Кропивницький);

Пріська надивувалася вволю, дивлячись, як пані спокійно, з легким серцем, натягала на чорні сорочки своїм дітям новомодні сукні (Л. Яновська);

// Намилуватися ким-, чим-небудь вволю, до повного задоволення.

Та не бери її весною В свій рай небесний, не бери, А дай твоєю красотою Надивуватись на землі (Т. Шевченко);

Не спиться. Я сиджу надворі. Не надивуюся ніяк На небо, на холодні зорі (В. Мисик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надивуватися — надивува́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надивуватися — -уюся, -уєшся, док. Багато, досхочу дивуватися. || Намилуватися вволю, до повного задоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надивуватися — НАДИВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Багато, досхочу дивуватися. [Варка:] Дивлюсь на свого чоловіка і не надивуюся, зовсім неначе не Демко, а якийсь підпанок або купець! (Крон. Словник української мови в 11 томах
  4. надивуватися — Надивуватися, -вуюся, -єшся гл. Надивиться. Вже й надивувався, вже й намилувався. Чуб. V. 283. Словник української мови Грінченка