1. Словник української мови у 20 томах

надитися

НА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., на кого – що.

1. Захоплюватися ким-, чим-небудь; спокушатися.

У місті я бував – надився на будинки кам'яні, на крамниці і крамарі, ходив по базару (Марко Вовчок);

Син Яця-коваля, Іван рудоволосий. Рибалка і мудрець, поет і каменяр, Не надився на блиск і на позверхній чар, На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси (М. Рильський).

2. розм. Мати намір, намірятися на кого-, що-небудь; зазіхати.

Зоставсь я в тій сім'ї ні наймит, ні хазяйська дитина. Люди вбогі, а дівка друга підросла, – на другого приймака надились (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надитися — на́дитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надитися — -джуся, -дишся, недок., на кого – що. 1》 Захоплюватися ким-, чим-небудь; спокушатися. 2》 розм. Мати намір, намірятися на кого-, що-небудь; зазіхати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надитися — СПОКУСИ́ТИСЯ на що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯ на кого-що, ПОНА́ДИТИСЯ на кого-що, ПОВА́БИТИСЯ на кого-що, ПОЛА́СИТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯ на кого-що, розм. Словник синонімів української мови
  4. надитися — НА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., на кого — що. 1. Захоплюватися ким-, чим-небудь; спокушатися. Син Яця-коваля, Іван рудоволосий. Рибалка і мудрець, поет і каменяр, Не надився на блиск і на позверхній чар, На Чайльд-Гарольдів плащ... Словник української мови в 11 томах
  5. надитися — Надитися, -джуся, -дишся гл. Быть привлекаемымъ чѣмъ, кѣмъ. Люде вбогі, а дівка друга підросла, — на другого приймака надились. Г. Барв. 175. Панас до неї надиться та й надиться. Г. Барв. 518. Чи не того єси така велишна, що надивсь до тебе потужний пан? К. ПС. 19. Словник української мови Грінченка