1. Словник української мови у 20 томах

надити

НА́ДИТИ, джу, диш; наказ. сп. надь; недок., кого.

1. Приваблювати до себе, манити.

Туди далеко на їх [бурлак] надила якась невідома сила, на ті шляхи, на ті степи, де колись ховалась воля українського народу (І. Нечуй-Левицький);

– Живеш тут, а надить тебе нетутешнє, краї далекі і як люди далекі живуть (О. Гончар);

// Заманювати кого-небудь кудись.

Ганяється [Лукаш] то за одним [вогником], то за другим, вони непомітно надять його до драговини (Леся Українка).

2. Ловити рибу, приманюючи на що-небудь.

Не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (П. Гулак-Артемовський);

Пробивши луночку між льодових полявин. На блешню надимо було ми окунів (М. Рильський).

(1) На́дити зір (о́чі) – приваблювати погляд.

Цвіла у серці квітка й надив очі знайомий, погляд (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надити — на́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надити — Приваблювати, принаджувати, приманювати, манити, вабити; (рибу) ловити <�на принаду>. Словник синонімів Караванського
  3. надити — див. спокушати Словник синонімів Вусика
  4. надити — -джу, -диш; наказ. сп. надь; недок., перех. 1》 Приваблювати до себе, манити. 2》 Ловити рибу, приманюючи на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. надити — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
  6. надити — На́дити, на́джу, на́диш; надь, на́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. надити — НА́ДИТИ, джу, диш; наказ. сп. надь; недок., перех. 1. Приваблювати до себе, манити. Все, що бачив, надило його, але й пересичувало по короткім часі (Фр., III, 1950, 145); — Живеш тут, а надить тебе нетутешнє, краї далекі і як люди далекі живуть. Словник української мови в 11 томах
  8. надити — Надити, -джу, -диш гл. 1) Привлекать, приманивать. Те наде, що ваде. Ном. № 2693. (Річки) надили дівчат у чисту воду. К. МХ. 31. То вже надить стара дівка молодих парубків до залицяння. Г. Барв. 250. Там здобиччу ти надив козака. К. ПС. 65. Словник української мови Грінченка