1. Словник української мови Грінченка

надити

Надити, -джу, -диш

гл.

1) Привлекать, приманивать. Те наде, що ваде. Ном. № 2693. (Річки) надили дівчат у чисту воду. К. МХ. 31. То вже надить стара дівка молодих парубків до залицяння. Г. Барв. 250. Там здобиччу ти надив козака. К. ПС. 65. Старосвітські співаки, надючи гарним словом ухо людське, на добро, на милосерде наставляли. Г. Барв. 452.

2) Ловить удочкой рыбу. Не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 109).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надити — на́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надити — Приваблювати, принаджувати, приманювати, манити, вабити; (рибу) ловити <�на принаду>. Словник синонімів Караванського
  3. надити — див. спокушати Словник синонімів Вусика
  4. надити — -джу, -диш; наказ. сп. надь; недок., перех. 1》 Приваблювати до себе, манити. 2》 Ловити рибу, приманюючи на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. надити — НА́ДИТИ, джу, диш; наказ. сп. надь; недок., кого. 1. Приваблювати до себе, манити. Туди далеко на їх [бурлак] надила якась невідома сила, на ті шляхи, на ті степи, де колись ховалась воля українського народу (І. Словник української мови у 20 томах
  6. надити — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
  7. надити — На́дити, на́джу, на́диш; надь, на́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. надити — НА́ДИТИ, джу, диш; наказ. сп. надь; недок., перех. 1. Приваблювати до себе, манити. Все, що бачив, надило його, але й пересичувало по короткім часі (Фр., III, 1950, 145); — Живеш тут, а надить тебе нетутешнє, краї далекі і як люди далекі живуть. Словник української мови в 11 томах