1. Словник української мови у 20 томах

надлітати

НАДЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДЛЕТІ́ТИ, лечу́, лети́ш, док., розм.

Летючи, прибувати куди-небудь, з'являтися десь.

Дід, плетучи кошик, наче духом вгадає, що рій надлітає, і йде його накривати... (Марко Вовчок);

З бурого неба починають ліниво надлітати пухнасті пластинки снігу (Ірина Вільде);

Надлетіли гуси з броду, Сколотили мені воду (П. Чубинський);

Із-за лісу надлетіла біла хмара снігу (О. Кобилянська);

Наче моря дух солоний, Жагучий вітер надлетів (М. Рильський);

// Швидко підбігати, підходити або під'їжджати до кого-, чого-небудь.

Нарешті й король Казимир надлетів Побачить лицарське буяння, Так поле криваве яснішому гнів Змінило на тяжке зітхання (М. Старицький);

// Поширюючись, доноситися до кого-небудь.

Сидить Микула на землі з козаками, думає свої думки та слухає, чи не надлетить з темного поля крик такий, що мертвих збудить (І. Микитенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надлітати — надліта́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. надлітати — Прилітати, підлітати; П. надбігати, підбігати; (- звук) долинати. Словник синонімів Караванського
  3. надлітати — -аю, -аєш, недок., надлетіти, -лечу, -летиш, док., розм. Летючи, прибувати куди-небудь, з'являтися десь. || Швидко підбігати, підходити або під'їжджати до кого-, чого-небудь. || Поширюючись, доноситися до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. надлітати — ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. надлітати — Надліта́ти, -та́ю, -та́єш; надлеті́ти, -лечу́, -лети́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. надлітати — НАДЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДЛЕТІ́ТИ, лечу́, лети́ш, док., розм. Летючи, прибувати куди-небудь, з’являтися десь. Дід, плетучи кошик, наче духом вгадає, що рій надлітає, і йде його накривати… (Вовчок, І, 1956, 340)... Словник української мови в 11 томах
  7. надлітати — Надліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. надлеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. Подлетать, подлетѣть, прилетать, прилетѣть. Надлетіли гуси з броду, сколотили з піском воду. Чуб. V. 138. Словник української мови Грінченка