1. Словник української мови у 20 томах

надмір

НАДМІ́Р, присл., рідко.

Те саме, що надмі́ру.

[Публій:] Здоров, Хузане! [Хуса:] Щасливий надмір, що тебе вітаю! (Леся Українка);

Він побачив людей трохи запізно, надмір захоплений своєю їздою (Н. Рибак).

НА́ДМІР, у, ч.

1. Зайва кількість чого-небудь, що перевершує потребу в ньому; надлишок.

Злакові трави найбільш чутливі до надміру вологи в ґрунті (з наук. літ.);

Саме від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (О. Гончар).

2. Дуже велика кількість, вищий ступінь чого-небудь.

– Бачиш, – додала вона, всміхаючись і підводячи на нього очі, – стаю забобонною з надміру щастя (І. Франко);

Надмір сил у кожнім русі. Кров жива в ударі кожнім (М. Рильський);

Обличчя кругле, розповніле, але в поворотах голови відчувається надмір вольової енергії, внутрішньої зібраності (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надмір — на́дмір іменник чоловічого роду надмі́р прислівник надміру незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. надмір — Надлишок, зайвина, жм. гак, (невеликий) хвостик; пор. ЛИХВА. Словник синонімів Караванського
  3. надмір — див. дуже; надмірно Словник синонімів Вусика
  4. надмір — I надм`ірприсл., рідко. Те саме, що надміру. II н`адмір-у, ч. 1》 Кількість чого-небудь, що перевершує потребу в ньому; надлишок. 2》 Дуже велика кількість, вищий ступінь чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. надмір — НАДЛИ́ШОК (кількість кого-, чого-небудь, що перевищує потребу), ЛИ́ШОК, НА́ДМІР, ПЕРЕБІ́Р розм. Надлишок хліба; Надлишок робочої сили; Повіки самі злипаються, і надмір сльозової води між ними випливає назовні (Ірина Вільде)... Словник синонімів української мови
  6. надмір — На́дмір, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. надмір — НА́ДМІР, у, ч. 1. Кількість чого-небудь, що перевершує потребу в ньому; надлишок. Злакові трави найбільш чутливі до надміру вологи в грунті (Колг. Укр., 9, 1956, ЗО); Саме від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (Гончар, Таврія, 1952, 16). Словник української мови в 11 томах
  8. надмір — I. Надмір, -ру м. 1) Чрезмѣрность. 2) Высокомѣріе, гордость. Прислухались... до красомовних сеймових докорів «можним панам, земним богам», за їх безумний надмір. К. Кр. 28. --------------- II. Надмір, надміру нар. Чрезмѣрно. Словник української мови Грінченка