надмір
НА́ДМІР, у, ч.
1. Кількість чого-небудь, що перевершує потребу в ньому; надлишок.
Злакові трави найбільш чутливі до надміру вологи в грунті (Колг. Укр., 9, 1956, ЗО);
Саме від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (Гончар, Таврія, 1952, 16).
2. Дуже велика кількість, вищий ступінь чого-небудь.
— Бачиш, — додала вона, всміхаючись і підводячи на нього очі, — стаю забобонною з надміру щастя (Фр., VI, 1951, 315);
Надмір сил у кожнім русі. Кров жива в ударі кожнім (Рильський, II, 1960, 75);
Обличчя кругле, розповніле, але в поворотах голови відчувається надмір вольової енергії, внутрішньої зібраності (Руд., Остання шабля, 1959, 165).
НАДМІ́Р, присл., рідко. Те саме, що надмі́ру.
[Публій:] Здоров, Хузане! [Xуса:] Щасливий надмір, що тебе вітаю! (Л. Укр., III, 1952, 170);
Він побачив людей трохи запізно, надмір захоплений своєю їздою (Рибак, Новий день, 1937, 51).
Значення в інших словниках
- надмір — на́дмір іменник чоловічого роду надмі́р прислівник надміру незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- надмір — Надлишок, зайвина, жм. гак, (невеликий) хвостик; пор. ЛИХВА. Словник синонімів Караванського
- надмір — див. дуже; надмірно Словник синонімів Вусика
- надмір — I надм`ірприсл., рідко. Те саме, що надміру. II н`адмір-у, ч. 1》 Кількість чого-небудь, що перевершує потребу в ньому; надлишок. 2》 Дуже велика кількість, вищий ступінь чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надмір — НАДМІ́Р, присл., рідко. Те саме, що надмі́ру. [Публій:] Здоров, Хузане! [Хуса:] Щасливий надмір, що тебе вітаю! (Леся Українка); Він побачив людей трохи запізно, надмір захоплений своєю їздою (Н. Рибак). НА́ДМІР, у, ч. Словник української мови у 20 томах
- надмір — НАДЛИ́ШОК (кількість кого-, чого-небудь, що перевищує потребу), ЛИ́ШОК, НА́ДМІР, ПЕРЕБІ́Р розм. Надлишок хліба; Надлишок робочої сили; Повіки самі злипаються, і надмір сльозової води між ними випливає назовні (Ірина Вільде)... Словник синонімів української мови
- надмір — На́дмір, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- надмір — I. Надмір, -ру м. 1) Чрезмѣрность. 2) Высокомѣріе, гордость. Прислухались... до красомовних сеймових докорів «можним панам, земним богам», за їх безумний надмір. К. Кр. 28. --------------- II. Надмір, надміру нар. Чрезмѣрно. Словник української мови Грінченка