1. Словник української мови у 20 томах

надоба

НА́ДОБА, и, ж., діал.

Потреба, необхідність.

– Двері одімкни, нехай так і будуть, можу тебе по надобі і вночі покликати (С. Скляренко);

Відкинув [син] ковдру, полежав ще хвильку, доки пройняла ранкова прохолода і виникла знайома, відколи займається спортом, надоба зігрітися різкими рухами (Г. Усач).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надоба — на́доба іменник жіночого роду потреба діал. Орфографічний словник української мови
  2. надоба — -и, ж., діал. Потреба, необхідність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надоба — ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм. Словник синонімів української мови
  4. надоба — НА́ДОБА, и, ж., діал. Потреба, необхідність. — Двері одімкни, нехай так і будуть, можу тебе по надобі і вночі покликати (Скл., Святослав, 1959, 104). Словник української мови в 11 томах
  5. надоба — Надоба, -би ж. Нужда, необходимость. По надобі, то найдеш і в кадобі. Г. Барв. 15. Словник української мови Грінченка