надоба

ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм. (ділова потреба); ПО́ПИТ, ПО́КУП розм. (потреба у якомусь товарі з боку покупця). Почув (Лазар) потребу, щоб хата сповнилась криком, гамором, рухом, щоб стіни двигтіли, вікна бряжчали і все тріщало (М. Коцюбинський); Шевченко читав усе, що виходило з-під пера Пушкіна. Взагалі начитаність його і хіть до читання були величезні (М. Рильський); — Певно, пише твій татунь з Канева, а може, й грошаки шле на якусь потрібку (І. Нечуй-Левицький); (Глоба:) Кожне твоє слово гостре. (Явдоким:) Сам його сталю, сам і гострю та ще й не на торг, а задля хатньої знадоби (М. Кропивницький); Я Садовських сама не знаю і їхати з ними учителькою їх дочки рішитись не могла б без великої крайності (Леся Українка); Хтось доглядає там душу в гуцулі, поезію, нужду, потребу освіти; експлуататор бачить лиш матеріал для визиску (Г. Хоткевич); — Двері одімкни, нехай так і будуть, можу тебе по надобі і вночі покликати (С. Скляренко); Чого мені журитися? Якая подоба? (І. Манжура); (Матушка гуменя:) Ну, кажи, молодице, яке там діло у тебе. (Кнуриха:) Ми прийшли, матушко, прохати вас — прийміть нас до себе (Панас Мирний); — У мене до вас, товаришу Мартинов, дільце є (О. Донченко); Вона непогано плете різні шерстяні речі, на які є завжди попит (Є. Гуцало); Як нема покупу, то вони (крамарі там, чи що) дешево продаватимуть кожухи (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. пра́гнення.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надоба — на́доба іменник жіночого роду потреба діал. Орфографічний словник української мови
  2. надоба — -и, ж., діал. Потреба, необхідність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надоба — НА́ДОБА, и, ж., діал. Потреба, необхідність. – Двері одімкни, нехай так і будуть, можу тебе по надобі і вночі покликати (С. Скляренко); Відкинув [син] ковдру, полежав ще хвильку, доки пройняла ранкова прохолода і виникла знайома... Словник української мови у 20 томах
  4. надоба — НА́ДОБА, и, ж., діал. Потреба, необхідність. — Двері одімкни, нехай так і будуть, можу тебе по надобі і вночі покликати (Скл., Святослав, 1959, 104). Словник української мови в 11 томах
  5. надоба — Надоба, -би ж. Нужда, необходимость. По надобі, то найдеш і в кадобі. Г. Барв. 15. Словник української мови Грінченка