1. Словник української мови у 20 томах

надозолювати

НАДОЗО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДОЗО́ЛИТИ, лю, лиш, док., кому, діал.

Дошкуляти, набридати чим-небудь.

– А що далі, то гірш та гірш надозолює мені те придбане добро (Марко Вовчок);

Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (О. Стороженко);

– Не вередуй мені, мов панська болячка! Як ти вже надозолив мені (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надозолювати — надозо́лювати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. надозолювати — -юю, -юєш, недок., надозолити, -лю, -лиш, док., діал. Дошкуляти, набридати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надозолювати — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  4. надозолювати — НАДО́ЗОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДОЗО́ЛИТИ, лю, лиш, док., діал. Дошкуляти, набридати. — А що далі, то гірш та гірш надозолює мені те придбане добро (Вовчок, VI, 1956, 294); Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (Стор. Словник української мови в 11 томах