1. Словник української мови в 11 томах

надозолювати

НАДО́ЗОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДОЗО́ЛИТИ, лю, лиш, док., діал. Дошкуляти, набридати.

— А що далі, то гірш та гірш надозолює мені те придбане добро (Вовчок, VI, 1956, 294);

Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (Стор., І, 1957, 346);

— Не вередуй мені, мов панська болячка! Як ти вже на-дозолив мені (Стельмах, Хліб.., 1959, 530).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надозолювати — надозо́лювати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. надозолювати — -юю, -юєш, недок., надозолити, -лю, -лиш, док., діал. Дошкуляти, набридати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надозолювати — НАДОЗО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДОЗО́ЛИТИ, лю, лиш, док., кому, діал. Дошкуляти, набридати чим-небудь. – А що далі, то гірш та гірш надозолює мені те придбане добро (Марко Вовчок); Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (О. Словник української мови у 20 томах
  4. надозолювати — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови