1. Словник української мови у 20 томах

надпорив

НАДПОРИ́В, у, ч., розм.

Бурхливий вияв якого-небудь почуття; сильний порив.

– Ми сьогодні разом приїхали... з Огеем! – 3 Огеем? – мало не скрикнула Аксель, і її очі взялися вогниками. Та вона одразу опанувала свій надпорив і, байдуже кахикнувши в долоню, звернулася до музик (Олесь Досвітній);

Вони сиділи, заворожені своєю близькістю, безмежною відданістю, тихими дотиками душ, що в хвилини надпориву бринять срібними дзвіночками весни (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надпорив — надпори́в іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. надпорив — -у, ч., розм. Бурхливий вияв якого-небудь почуття; сильний порив. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надпорив — НАДПОРИ́В, у, ч., розм. Бурхливий вияв якого-небудь почуття; сильний порив. — Ми сьогодні разом приїхали… з Огеем! — 3 Огеем? — мало не скрикнула Аксель, і її очі взялися вогниками. Та вона одразу опанувала свій надпорив і, байдуже кахикнувши в долоню, звернулася до музик (Досв., Вибр., 1959, 368). Словник української мови в 11 томах