надпліччя
НАДПЛІ́ЧЧЯ, я, с.
Частина тіла, що міститься вище плечей, між плечима і шиєю.
Від плечового суглоба [Орлюка] гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (О. Довженко);
Брунатна вельветова сорочка навпіл розідрана. З правого надпліччя, з-під ключиці цебенить кров. Обличчя, груди, живіт у густих і глибоких подряпинах (Микола Чернявський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надпліччя — надплі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- надпліччя — -я, с. Частина тіла, що міститься вище плечей, між плечима і шиєю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надпліччя — НАДПЛІ́ЧЧЯ, я, с. Частина тіла, що міститься вище плечей, між плечима і шиєю. Від плечового суглоба [Орлюка] гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (Довж., І, 1958, 319). Словник української мови в 11 томах