надраґуля

НАДРАҐУ́ЛЯ, і, ж., бот., розм.

Отруйна багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових, яка має лікувальні властивості; беладона, красавка.

Вживалися у бойківській народній медицині й отруйні рослини – чистотіл.., беладона (надраґуля) та ін. (з наук. літ.);

Звичай, пов'язаний з копанням надраґулі (беладони) – отруйної рослини, якою лікували ревматизм, – існує на Закарпатті (з наук.-попул. літ.).