надсильний

НАДСИ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який перевищує сили, можливості кого-, чого-небудь.

Він і справді був дуже втомлений; ноги під ним тряслися від довгого і надсильного ходу (І. Франко);

Тільки Любов Прохорівна зрозуміла надсильну борню волі цього мужчини і полегшено зітхнула (Іван Ле);

// Дуже важкий, непосильний.

Я теж мучився, дивлячись на ньго. Я робив, усе, що тільки міг, аби відводити його від такої надсильної безумної праці, бо то ж рівносильне було смерті для такого організму (Г. Хоткевич);

Надія на якусь мить засмикалась на гарбі з надсильним для неї снопом (В. Логвиненко).

2. Надзвичайно, дуже сильний.

Всі монголи стояли довкола нього [Бурунди], тремтячи, борикаючись [борюкаючись] з надсильним ворогом – водою (І. Франко);

Іноді, навпаки, натішившись помстою, він [Іван]себе заговореним від смерті й надсильним (О. Довженко).

3. спец. Який перевищує звичайну силу (про магнітне поле).

У надсильних стаціонарних магнітних полях зацікавлені в першу чергу фізики-експериментатори (з газ.).