1. Словник української мови у 20 томах

надто

НА́ДТО, присл.

1. Більше від звичайної норми, міри, межі; занадто, надмірно.

Не гріє сонце на чужині, А дома надто вже пекло (Т. Шевченко);

– Він загинув, мабуть, від власної гранати, – похмуро говорив Сагайда, схиляючись над Брянським і шукаючи рани. – Вона розірвалася надто близько (О. Гончар);

Хвороба моя була надто занедбана, операція пройшла важко (Ю. Смолич);

– Невже все це так масштабно? – з сумнівом запитав Сава. – Може, ми надто переоцінюємо себе? (О. Бердник);

// Ще більше.

Я його прошу: мовчи; а він надто голосить (Сл. Б. Грінченка).

2. Особливо, насамперед, передусім.

Побачивши мене, вона зараз вдалася до мене з фамільярністю, властивою старим слугам, надто московським (Леся Українка);

Новаки нетерпляче чекали звільнення до міста, надто ті, що мали тут батьків або родичів (С. Добровольський);

// Крім того, до того.

А надто вам розказать би, Як козак чорнявий Під вербою, над водою, Обнявшись, сумує (Т. Шевченко).

○ (1) Аж на́дто, у знач. присл. – дуже, вкрай, надзвичайно.

А іноді то ще й заплачу, Таки аж надто (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надто — (більше, ніж "норма) надміру, занадто// через міру. Словник синонімів Полюги
  2. надто — на́дто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. надто — пр., занадто, НАДМІРУ; ФР. за + п-к <н. надто вузький = завузький>; А НАДТО, особливо <н. а надто тепер = особливо тепер>. Словник синонімів Караванського
  4. надто — див. багато; дуже Словник синонімів Вусика
  5. надто — присл. 1》 Більше від звичайної норми, міри, межі; занадто, надмірно. || Ще більше. 2》 Особливо, насамперед, передусім. || Крім того, до того. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. надто — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил. Словник синонімів української мови
  7. надто — На́дто, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. надто — НА́ДТО, присл. 1. Більше від звичайної норми, міри, межі; занадто, надмірно. Не гріє сонце на чужині, А дома надто вже пекло (Шевч., II, 1953, 23); Коли моя білява донька виросте, я буду надто старий (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  9. надто — Надто нар. 1) Слишкомъ, излишне, слишкомъ много, черезчуръ. Люде надто вже стали грішні. Г. Барв. 456. Їден надто має, а другий нічого. Камен. у. Надто знай, да ще питай. 2) Сверхъ того, къ тому-же; особенно. Словник української мови Грінченка