1. Словник української мови у 20 томах

надувальник

НАДУВА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто надуває що-небудь.

У Софії Київській, крім органу, органіста і двох надувальників (надували повітря в хутра), на фресці ще зображені музиканти зі струнними і духовими інструментами (з наук. літ.);

У 1950-і роки якість повітряних куль помітно покращилася, тому зникла необхідність звертатися по допомогу до надувальника (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надувальник — надува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. надувальник — -а, ч. Той, хто надуває що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надувальник — НАДУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто надуває що-небудь. Словник української мови в 11 томах