1. Словник української мови у 20 томах

надужиття

НАДУЖИТТЯ́, я́, с.

1. Надмірне використання, надмірна витрата чого-небудь.

Вони [плани] і не могли бути здійснені на тому етапі, коли комуна з надужиттям всіх своїх сил пробивалась до своєї першої річниці крізь море матеріальних і моральних труднощів (І. Микитенко);

Султан Баязид, виснаживши здоров'я різними нездоровими надужиттями, вирішив шукати заспокоєння в одурманюванні опієм (П. Загребельний);

// Неправильне вживання чого-небудь.

Кожний шукає шляху, який йому найдогідніший для його цілей. Називати це жертвою – то, на мою думку, надужиття великого слова (І. Франко).

2. перев. мн. Порушення, пов'язані з незаконними діями, вчинками; зловживання.

Яким слухав і своїм вухам не вірив, які то там діялися надужиття; та все те побороли чесні виборці (Н. Кобринська);

Стали [січовики] мені розповідати, які надужиття робляться при сільських виборах, як ведеться агітація (Леся Українка);

Під час кампанії треба за всяку ціну остерігатися провокацій, а про всякі надужиття .. повідомляти тов. старосту (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надужиття — Надужиття́: — зловживання [47] — надужиття (37) < пол. nadużycie — зловживання; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. надужиття — надужиття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. надужиття — Надуживання, зловживання, зловжиття, г. надужиток, сов. перегин. Словник синонімів Караванського
  4. надужиття — -я, с. 1》 Надмірне використання, надмірна витрата чого-небудь. || Неправильне вживання. 2》 перев. мн. Незаконні дії, вчинки; зловживання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. надужиття — НАДМІ́РНІСТЬ (те, що перевищує звичайний ступінь, норму чого-небудь); ГІПЕРТРОФІ́Я книжн. (надмірність у розвитку, надлишок яких-небудь властивостей, якостей); НАДУЖИТТЯ́ (уживання чого-небудь понад міру); КРА́ЙНОЩІ мн. Словник синонімів української мови
  6. надужиття — Надужиття́, -ття́, -ттю́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. надужиття — НАДУЖИТТЯ́, я́, с. 1. Надмірне використання, надмірна витрата чого-небудь. Вони [плани] і не могли бути здійснені на тому етапі... Словник української мови в 11 томах