нажинати
НАЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., чого,що і без дод.
Зжинати що-небудь в якійсь кількості.
Була Мар'яна працьовита, невтомна. Ніхто не нажинав більше за неї жита (П. Кочура);
А як нажали [діти] копу, то спочивали (В. Стефаник);
Адже ж вона багато б нажала, коли б мати не сварила за скалічений палець (М. Коцюбинський);
Перед вечором Орися нажала біля Ташані осоки, потрусила в сінях і в світлиці – всюди запахло (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нажинати — нажина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- нажинати — -аю, -аєш, недок., нажати, -жну, -жнеш, док., перех. Зжинати що-небудь у якійсь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нажинати — Нажина́ти, -на́ю, -на́єш; нажа́ти, нажну́, нажне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нажинати — НАЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех. Зжинати що-небудь в якійсь кількості. Була Мар’яна працьовита, невтомна. Ніхто не нажинав більше за неї жита (Кочура, Родина.. Словник української мови в 11 томах
- нажинати — Нажина́ти, -на́ю, -єш сов. в. нажати, -жну, -не́ш, гл. Нажинать, нажать. Поміг Бог нажати сніп; коли б Бог поміг нажати сто кіп. Ном. № 10167. Словник української мови Грінченка