1. Словник української мови в 11 томах

нажинати

НАЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех. Зжинати що-небудь в якійсь кількості.

Була Мар’яна працьовита, невтомна. Ніхто не нажинав більше за неї жита (Кочура, Родина.., 1962, 131);

Адже ж вона багато б нажала, коли б мати не сварила за скалічений палець (Коцюб., І, 1955, 15);

Перед вечором Орися нажала біля Ташані осоки, потрусила в сінях і в світлиці — всюди запахло (Тют., Вир, 1960, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нажинати — нажина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нажинати — -аю, -аєш, недок., нажати, -жну, -жнеш, док., перех. Зжинати що-небудь у якійсь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нажинати — НАЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., чого,що і без дод. Зжинати що-небудь в якійсь кількості. Була Мар'яна працьовита, невтомна. Ніхто не нажинав більше за неї жита (П. Кочура); А як нажали [діти] копу, то спочивали (В. Словник української мови у 20 томах
  4. нажинати — Нажина́ти, -на́ю, -на́єш; нажа́ти, нажну́, нажне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. нажинати — Нажина́ти, -на́ю, -єш сов. в. нажати, -жну, -не́ш, гл. Нажинать, нажать. Поміг Бог нажати сніп; коли б Бог поміг нажати сто кіп. Ном. № 10167. Словник української мови Грінченка