1. Словник української мови в 11 томах

нажин

НАЖИ́Н, у, ч. Те, що хтось нажав.

І жінка раз по раз нахиляє жмути стеблин, зрізує колоски, складає в хустку гіркий нажин (Цюпа, Три явори, 1958, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нажин — нажи́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нажин — -у, ч. Те, що хтось нажав. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нажин — НАЖИ́Н, у, ч. Нажата ким-небудь частина чогось. І жінка раз по раз нахиляє жмути стеблин, зрізує колоски, складає в хустку гіркий нажин (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. нажин — Нажи́н, -ну м. Количество сжатаго хлѣба. Словник української мови Грінченка