назирати

НАЗИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. перев. недок., що, за ким – чим, із спол. що. Уважно, пильно дивлячись, спостерігати за ким-, чим-небудь,оглядати, розглядати когось, щось.

Вчительша була з тих, що в гостях сидять і мовчать.., але все чисто назирають (І. Нечуй-Левицький);

Обідаю собі десь у куточку, прислухаюсь, назираю за гостями (С. Васильченко);

Заходилися люди полуднувати, поліз кожен до своєї торбинки по молоко та хліб, а я за другим штабелем ліг і назираю: що буде? (І. Муратов);

// Поглядати час від часу; позирати.

Сказавши один раз Зарубі, щоб той записував запитання, більше не нагадував Захар Максимович про це, тільки назирав, чи той записує (В. Кучер).

2. за ким – чим, із спол. сл. Здійснювати нагляд, стежити за ким-, чим-небудь з метою контролю і т. ін.; наглядати.

Слюсарі ремонтують, а він ходить і назирає за ними, як начальник (О. Гуреїв);

Таракан [завбудинку] відпустив його [Альошу], хитаючи головою, і звелів хлопцям назирати за ним (І. Микитенко);

Сам по собі було і обідати варю, і коня напуваю, .. і ще скрізь оббігаю та назирну, де і як хлопці мої справляються (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. тільки недок., за ким – чим, розм. Дивитися за ким-, чим-небудь, піклуватися про когось, щось; доглядати.

Недорогий і дуже простий такий годинник, але й з ним чимало замороки, – раз у раз треба назирати за ним (М. Коцюбинський);

– Годі тобі все на толоці за худобою назирати, іди .. на село та війтуватимеш (Л. Мартович);

У приміщеннях порядок, чистота. Почувалося, що за всім назирає дбайливе господарське око (С. Добровольський).

4. розм. Заходити, заїжджати куди-небудь на короткий відрізок часу; навідуватися.

– Чому не провести, – каже батько, – мені треба назирнути в велику Яругу (Марко Вовчок).

НАЗИРА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАЗИ́РИТИ, рю, риш, док., розм., що.

1. Уважно дивитися, придивлятися, щоб краще побачити, виявити кого-, що-небудь.

Все назирав, чи не побачу похилого стовбура або вигідної гілки (М. Коцюбинський);

– Що ж ти, тут ночувати будеш? Чи, може, назираєш, де можна краще перескочити через тин. Га? (І. Сенченко);

* Образно. Щастя миром пролітало В Василеву оце ніч, Прислухалось, назирало, – Де яка велася річ (І. Манжура).

2. тільки док., кого, що, із спол. я к. Побачити кого-, що-небудь.

Славко перехилився далі через двері й назирив дві баби в червоних хустках (Л. Мартович);

Ви йдете до озера, – може ж, де назирите якусь на озері дичину (Остап Вишня);

А якось сиділа вона [Ольга Василівна] з Сашком .. на березі Ревни. Вони пильно вдивлялися на той бік .. Не витримав [Гриша], підійшов, спитав, що вони там назирали (В. Большак).