1. Словник української мови у 20 томах

назмітати

НАЗМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Змітаючи що-небудь, зібрати в якійсь кількості.

Дід і каже: “Бабусю! Піди у хижку та назмітай у засіці борошенця, та спечи мені колобок” (з казки);

[Репа (помітив клунок):] Що це? До млина зібралась? [Катерина:] Думаю змолоти... [Репа:] Назмітала чи украла? (С. Голованівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назмітати — назміта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. назмітати — -аю, -аєш, док., перех. Змітаючи що-небудь, зібрати в якійсь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назмітати — НАЗМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Змітаючи що-небудь, зібрати в якійсь кількості. Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця (Укр.. казки, 1951, 47); [Репа:] Що це? До млина зібралась? [Катерина:] Думаю змолоти… [Репа:] Назмітала чи украла? (Голов., Драми, 1958, 349). Словник української мови в 11 томах
  4. назмітати — Назміта́ти, -та́ю, -єш гл. Смести (въ одно мѣсто), собрать. Назмітай у засіці борошенця. Рудч. Ск. II. 2. Словник української мови Грінченка