назнаменований
НАЗНАМЕНО́ВАНИЙ, а, е, книжн.
Дієпр. пас. до назнаменува́ти;
// у знач. прикм.
І почалась велика дія, Назнаменована пора, – Іще немає чародія, Ще не загострено пера (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me