назнаменувати

НАЗНАМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, заст. НАЗНАМЕНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, книжн.

Вказати, визначити, встановити, накреслити щось.

Шевченко приніс в українську літературу нове слово. Він назнаменував шляхи, якими пішли потім – кожен по-своєму – Панас Мирний, Іван Франко, Михайло Коцюбинський (з газ.);

Шевченко, воздвигши із упадку голосну мову українську, назнаменав широкі границі нашому духу народному (П. Куліш);

// Позначити.

Чого на місяці тії плями? Він знав, чого. То ще як Каїн убив Авеля, то Бог назменав на місяці той гріх своєю рукою (П. Куліш).