1. Словник української мови у 20 томах

назначати

НАЗНАЧА́ТИ¹, а́ю, а́єш і НАЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЗНА́ЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., що.

Ставити позначки, помітки на чому-небудь; значити, мітити.

Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав, і дивився через книжку в вікно (І. Нечуй-Левицький);

Одібрав пробні картки від Попова. Знов мене не задовольняють. Надішлю тобі завтра рекомендованим листом – вибери, яка краще .. Одну я назначу № 1, а другу № 2 (М. Коцюбинський).

НАЗНАЧА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАЗНА́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм.

Намічати строк, час чого-небудь; призначати.

– Коли ж, батьки, назначите весілля? – спитав один староста з урядників (І. Нечуй-Левицький);

// Направляти кого-небудь на роботу, навчання і т. ін.

Через день і списки прочитали, і Антося назначили в семінарію (А. Свидницький);

– Дивись, щоб зараз прописав, у яку тебе часть назначать (Григорій Тютюнник);

// Установлювати, визначати що-небудь.

У неї лічитись не дорого, бо вона ціни не назначає, а всякий дає їй скільки може (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назначати — назнача́ти 1 дієслово недоконаного виду ставити позначки назнача́ти 2 дієслово недоконаного виду призначати розм. Орфографічний словник української мови
  2. назначати — I -аю, -аєш і назначувати, -ую, -уєш, недок., назначити, -чу, -чиш, док., перех. Ставити позначки, відмітки на чому-небудь; значити, мітити. II -аю, -аєш, недок., назначити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Намічати строк, час чого-небудь; призначати. || Установлювати, визначати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назначати — 1. призначувати, призначати, призначити, попризначувати, попризначати, настановлювати, настановити, понастановлювати, див. номінувати, намічати 2. це див. маркувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. назначати — ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. назначати — НАЗНАЧА́ТИ¹, а́ю, а́єш і НАЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЗНАЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. Ставити позначки, помітки на чому-небудь; значити, мітити. Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав, і дивився через книжку в вікно (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах