1. Словник української мови у 20 томах

назустріч

НАЗУ́СТРІЧ.

1. присл. У напрямку, протилежному до того, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається.

Стрів [Антін] несподівано Марту. Ішла назустріч (М. Коцюбинський);

Колона машин саме спускалась в угорські рівнини. Назустріч котились широкі, як море, степи (О. Гончар).

2. у знач. прийм., з дав. в. Уживається при позначенні напрямку, протилежного до того, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається, перебуває і т. ін.

Боса стала [Катерина] серед шляху, Втерлась рукавами. А москалі їй назустріч, Як один, верхами (Т. Шевченко);

Карпо вирвав із кільця кавалок ковбаси, пішов назустріч Микиті (Григорій Тютюнник);

Цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили, й стебла витикалися з землі назустріч сонцю (О. Довженко);

// Уживається при позначенні напрямку, що веде до зближення з ким-, чим-нсбудь.

Вона підійшла і схилилася над Юрою. Юра потягся назустріч їй, весь затремтівши й завмерши від щастя (Ю. Смолич);

– Подайти один одному руки. Він [Сторожук] узяв наші руки, силоміць спробував зблизити їх. Бобова рука подалась мені назустріч (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назустріч — НАЗУСТРІЧ – НА ЗУСТРІЧ Назустріч, присл. У напрямку, протилежному до того, в якому хтось, щось рухається, наближається тощо; у знач. прийм. Назустріч їм біг якийсь чоловік (В. Літературне слововживання
  2. назустріч — пр., навстріч, навпроти, насупроти. Словник синонімів Караванського
  3. назустріч — 1》 присл. У напрямку, протилежному до того, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається. 2》 у знач. прийм., з дав. в. Уживається для позначення напрямку, протилежного до того, в якому хто-, що-небудь рухається, розвивається і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. назустріч — назу́стріч прислівник іти назустріч кому незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. назустріч — іти́ назу́стріч сме́рті. Бути готовим померти за когось, щось. — Не тут твоє місце, а з ними, що смерті назустріч ідуть (І. Франко). іти́ / піти́ назу́стріч. 1. кому і без додатка. Виявляти увагу до кого-небудь, задовольняти чиєсь бажання. Фразеологічний словник української мови
  6. назустріч — НАЗУ́СТРІЧ (у напрямку, протилежному тому, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається), НА́ВСТРІЧ розм., НАСТРІ́ЧУ розм. рідше, НАСУ́ПРОТИ́ розм. рідше. Жодна підвода не йшла назустріч, на схід (О. Гончар); Вона.. йшла до нього. Словник синонімів української мови
  7. назустріч — Назу́стріч, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. назустріч — НАЗУ́СТРІЧ. 1. присл. У напрямку, протилежному до того, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається. Стрів [Антін] несподівано Марту. Ішла назустріч (Коцюб., II, 1955, 298); Колона машин саме спускалась в угорські рівнини. Словник української мови в 11 томах
  9. назустріч — Назустріч нар. Навстрѣчу. А москалі їй назустріч, як один верхами. Шевч. 88. Словник української мови Грінченка