назустріч
назу́стріч
1》 присл. У напрямку, протилежному до того, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається.
2》 у знач. прийм., з дав. в. Уживається для позначення напрямку, протилежного до того, в якому хто-, що-небудь рухається, розвивається і т. ін.
|| Уживається для позначення напрямку, що веде до зближення з ким-, чим-небудь.
Іти (піти) назустріч — а) (кому, чому) виявляти співчутливе, дружнє ставлення до кого-, чого-небудь; сприяти, допомагати; б) (чому) сприяти здійсненню чого-небудь, прискорювати те, що має статися.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- назустріч — НАЗУСТРІЧ – НА ЗУСТРІЧ Назустріч, присл. У напрямку, протилежному до того, в якому хтось, щось рухається, наближається тощо; у знач. прийм. Назустріч їм біг якийсь чоловік (В. Літературне слововживання
- назустріч — пр., навстріч, навпроти, насупроти. Словник синонімів Караванського
- назустріч — НАЗУ́СТРІЧ. 1. присл. У напрямку, протилежному до того, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається. Стрів [Антін] несподівано Марту. Ішла назустріч (М. Коцюбинський); Колона машин саме спускалась в угорські рівнини. Словник української мови у 20 томах
- назустріч — назу́стріч прислівник іти назустріч кому незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- назустріч — іти́ назу́стріч сме́рті. Бути готовим померти за когось, щось. — Не тут твоє місце, а з ними, що смерті назустріч ідуть (І. Франко). іти́ / піти́ назу́стріч. 1. кому і без додатка. Виявляти увагу до кого-небудь, задовольняти чиєсь бажання. Фразеологічний словник української мови
- назустріч — НАЗУ́СТРІЧ (у напрямку, протилежному тому, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається), НА́ВСТРІЧ розм., НАСТРІ́ЧУ розм. рідше, НАСУ́ПРОТИ́ розм. рідше. Жодна підвода не йшла назустріч, на схід (О. Гончар); Вона.. йшла до нього. Словник синонімів української мови
- назустріч — Назу́стріч, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- назустріч — НАЗУ́СТРІЧ. 1. присл. У напрямку, протилежному до того, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається. Стрів [Антін] несподівано Марту. Ішла назустріч (Коцюб., II, 1955, 298); Колона машин саме спускалась в угорські рівнини. Словник української мови в 11 томах
- назустріч — Назустріч нар. Навстрѣчу. А москалі їй назустріч, як один верхами. Шевч. 88. Словник української мови Грінченка