наказово
НАКАЗО́ВО.
Присл. до наказо́вий.
Кесар, як дорослий, наказово кинув водієві [таксі]: – За місто. І велів їхати дорогою, що прилягла грудьми до самого Дніпра (Ю. Збанацький);
Та ось його [Суворова] голос прозвучав дзвінко й наказово: – Барабанщику, збір бий! Навчання буде... (С. Добровольський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наказово — наказо́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- наказово — Присл. до наказовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наказово — НАКАЗО́ВО. Присл. до наказо́вий. — Запишіться, — спробував затримати батька.. — Запишіться! — вже наказово, але безнадійно гукнув услід батькові (Логв., Літа.., 1960, 14). Словник української мови в 11 томах