наказуюче

НАКА́ЗУЮЧЕ, присл.

Те саме, що наказо́во.

Його [прокурора] голос звучав суворо і майже наказуюче (І. Франко);

І раптом обличчя повернулося до своїх, до полків, а рука владно, наказуюче простяглася на захід... (О. Кундзич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me