наказуючий

НАКА́ЗУЮЧИЙ, а, е, рідко.

Який наказує.

Зробив [Меценат] рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті (Леся Українка);

В його цілій істоті було стільки .. наказуючого мовчання, що ніяк було у його [нього] жадати оправдання (О. Кобилянська).