1. Словник української мови у 20 томах

накапостити

НАКА́ПОСТИТИ, ощу, остиш, док., розм.

Наробити пакості, нашкодити.

З самого початку Марія Африканівна помітила, як почервонів, зайшовши до кабінету, учень, і зрозуміла, що він таки накапостив (Ю. Збанацький);

Чому і як – чи батько здуру вигадав, чи піп, уводячи в хрест, навмисне накапостив – її назвали Параскою (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накапостити — нака́постити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. накапостити — -ощу, -остиш, док., розм. Наробити пакості, нашкодити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накапостити — ШКО́ДИТИ кому (завдавати комусь шкоди, неприємностей), ВА́ДИТИ рідше, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) кого, розм., ЗБИТКУВА́ТИ кого і без додатка, діал.; КОПА́ТИ розм., ПІДКО́ПУВАТИ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ПІДКО́ПУВАТИСЯ розм., ПІДРИВА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. накапостити — Нака́постити, -пощу, -постиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. накапостити — НАКА́ПОСТИТИ, ощу, остиш, док., розм. Наробити пакості, нашкодити. З самого початку Марія Африканівна помітила, як почервонів, зайшовши до кабінету, учень, і зрозуміла, що він таки накапостив (Збан., Курил. о-ви, 1963, 11). Словник української мови в 11 томах
  6. накапостити — Накапостити, -капощу, -стиш гл. Напакостить. Словник української мови Грінченка