накапостити

ШКО́ДИТИ кому (завдавати комусь шкоди, неприємностей), ВА́ДИТИ рідше, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) кого, розм., ЗБИТКУВА́ТИ кого і без додатка, діал.; КОПА́ТИ розм., ПІДКО́ПУВАТИ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ПІДКО́ПУВАТИСЯ розм., ПІДРИВА́ТИСЯ розм. (під кого, проти кого — підступно, таємно); ПІДСИ́ДЖУВАТИ кого (підступними діями); КА́ПОСТИТИ розм., ПА́КОСТИТИ розм. (робити комусь капості). — Док.: нашко́дити, зава́дити, підрі́зати, позбиткува́ти, підкопа́ти, підкопа́тися, підри́тися, підсидіти, нака́постити, напа́костити. — Той, хто не вважа волі другого, не зазнає й правди на світі, а буде жити однією кривдою і шкодитиме собі й людям (Панас Мирний); — Ніколи вже не буду вадить тому чоловікові, котрого ти милуєш! (О. Стороженко); Ураз Марва ще більше підрізала Захара, ніж раніше своїми брехнями між людьми (Грицько Григоренко); — Ти, марнотрате, ..ти що видиш, та до корчми тягнеш, та ще мене хочеш збиткувати?! (В. Стефаник); Як розсердиться (Панас), то вже злий буде хто й зна поки і все проти того чоловіка копатиме (Б. Грінченко); Всі ті скарги (панів) пропадали, Комісара не підкопали, Ні навіть не могли сплямить (І. Франко); — Он воно що? — протяжно вимовив Захар. — Значить, копаються під Зарубу! (В. Кучер); Ходять (люди) кругом, шукають, як би підритися під мене, підкопатися так, щоб я не знав, щоб зразу повалить мене, наступити, перейти, переїхати... (Панас Мирний); — Софрон — розумний мужик.. Аби він не подумав, що я його підсиджую (Ю. Бедзик); Ледар нічого не робить, лише цілими днями волочиться по затінках, пакостить людям, намовляє молодших до лиходійства (С. Ковалів).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накапостити — нака́постити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. накапостити — -ощу, -остиш, док., розм. Наробити пакості, нашкодити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накапостити — НАКА́ПОСТИТИ, ощу, остиш, док., розм. Наробити пакості, нашкодити. З самого початку Марія Африканівна помітила, як почервонів, зайшовши до кабінету, учень, і зрозуміла, що він таки накапостив (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. накапостити — Нака́постити, -пощу, -постиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. накапостити — НАКА́ПОСТИТИ, ощу, остиш, док., розм. Наробити пакості, нашкодити. З самого початку Марія Африканівна помітила, як почервонів, зайшовши до кабінету, учень, і зрозуміла, що він таки накапостив (Збан., Курил. о-ви, 1963, 11). Словник української мови в 11 томах
  6. накапостити — Накапостити, -капощу, -стиш гл. Напакостить. Словник української мови Грінченка