накиданий

НАКИ́ДАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наки́дати.

Здавлений вузько Черемош реве, пробиваючися поміж накиданим у воду величезним камінням (Г. Хоткевич);

Усе небо .. здавалося наче намальоване, накидане першим ескізом маляра на якомусь велетенському плафоні (І. Нечуй-Левицький);

// наки́дано, безос. пред.

– А ти, Василю, і не вимостив там, де сидіти? – зиркнувши на віз, де сяк-так накидано було гнилої соломи.., сказала Оришка (Панас Мирний);

У сутінках здавалось, що на підлогу купами накидано брудного шмаття (П. Колесник).