накиданий
НАКИ́ДАНИЙ, а, е, Дієпр. пас. мин. ч. до наки́дати.
Серед Росі неначе лежав невеличкий острівець з прездорового каміння, без ладу накиданого купами (Н.-Лев., III, 1956, 38);
"Аукціон".. є мальовничий нарис, накиданий невимушено рукою недбалою, але твердою й досвідченою (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 114);
// наки́дано, безос. присудк. сл.
— А ти, Василю, і не вимостив там, де сидіти? — зиркнувши на віз, де сяк-так накидано було гнилої соломи.., сказала Оришка (Мирний, III, 1954, 316);
У сутінках здавалось, що на підлогу купами накидано брудного шмаття (Кол., Терен.., 1959, 61).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- накиданий — наки́даний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- накиданий — -а, -е, Дієприкм. пас. мин. ч. до накидати. || накидано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- накиданий — НАКИ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наки́дати. Здавлений вузько Черемош реве, пробиваючися поміж накиданим у воду величезним камінням (Г. Хоткевич); Усе небо .. здавалося наче намальоване, накидане першим ескізом маляра на якомусь велетенському плафоні (І. Словник української мови у 20 томах
- накиданий — Наки́даний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)