накипати

НАКИПА́ТИ, а́є, недок., НАКИПІ́ТИ, пи́ть, док.

1. Покриватися осадом під час кип'ятіння, нагрівання і т. ін.

Для проведення експерименту необхідно використовувати лише дистильовану воду, інакше на стінках приладу накипає осад, що псує устаткування (з навч. літ.);

Чим горщик накипів, тим буде смердіти (Номис);

* Образно. В потомлених коней темна від поту шерсть накипає крихітним бісером (М. Стельмах).

2. Збиратися на поверхні киплячої рідини (про піну, накип і т. ін.).

Під час приготування холодцю, на поверхні води накипає піна, яку треба вчасно зняти, щоб страва була прозорою (з навч. літ.);

Для отримання калинового джему спочатку відтопіть ягоди, зніміть піну та жмаки, що накипіли (із журн.).

3. перен. Збиратися, нагромаджуватися (про неприємні почуття, переживання і т. ін.).

Вилив Порох у жалобі всю свою злість, що накипала довгі роки (Панас Мирний);

По рухах князя i по його голосi крiзь зуби знали, що в нiм накипає нова злiсть i що вiн її довго не вдержить (Б. Лепкий);

Далі козаки виказали все, що накипіло на бояр та воєвод (Ю. Мушкетик);

Що то розлука! Який учитель вона! Як уміє відсіювати, відкидати все, що в буднях накипіло, і злобу гасити, і кривди зм'якшувати (О. Гончар);

// Зростати, збільшуватися, посилюватися силою свого вияву (про який-небудь стан).

Пісня .. жене кров Ґудзикові в голову. Настрій накипає. Хочеться когось ударить, пригнітить, хочеться чим-небудь виявить напружене почуття (В. Винниченко);

Розширились у султана зіниці, задрижали м'язи на дряблому лиці, приступ скаженої люті повільно накипав, але ще не міг прорватися (Р. Іваничук).

◇ (1) Накипа́ти / накипі́ти на душі́ (у душі́, на се́рці, у се́рці, ко́ло се́рця):

а) дуже хвилювати, непокоїти, бентежити кого-небудь.

Що про се говорити, коли все одно не поможеться, та так уже на серці накипіло, що невидержка! (Леся Українка);

Йому треба було висловити те, що накипіло на душі (С. Журахович);

Кирило все розповідав матері, що накипіло на душі (В. Вільний);

Ой не згине пісня, хоч прогомоніла, бо та пісня в серці болем накипіла (Уляна Кравченко);

б) (в чиїй, в чиєму, у кого) з'явившись, поступово наростати, відкладатися (про неприємні почуття).

В душі [Олексія] накипала відраза до Регеди (М. Іщенко);

В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки (М. Коцюбинський);

Злість, що накипала останніми часами в його душі, шукала виходу (П. Колесник);

в) (у кого і без дод.) хто-небудь дуже обурюється чимсь, протестує проти чого-небудь.

Знаю, що ви мого листа не надрукуєте, але на душі накипіло від соціальної несправедливості (з газ.);

Вона не наймичка йому, щоб тільки годити, а він і головою не кивне, і словом не обізветься, аж хата пусткою дише! Ні, годі! Вже в неї накипіло коло серця! (М. Коцюбинський).