1. Словник української мови у 20 томах

накипілий

НАКИПІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до накипі́ти 3.

Він шукав за що-небудь причепитися, вилаятись, зірвати на кому-небудь своє накипіле зло (Панас Мирний);

Очі всім стають круглими, дикими, повними жаху й накипілої люті (В. Винниченко);

Наче прокинулась і заговорила в ньому накипіла болями кров батьків, кров бунтівних провісників визволення (І. Пільгук);

Устим Кармалюк був народним улюбленцем, несхитним оборонцем сіроми, він ніби зібрав у собі накипілу віками в серцях невольницьких лють і чимдуж виплеснув її на голову панам (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накипілий — накипі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. накипілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до накипіти 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накипілий — Накипі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. накипілий — НАКИПІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до накипі́ти 2. Він шукав за що-небудь причепитися, вилаятись, зірвати на кому-небудь своє накипіле зло (Мирний, III, 1954, 54). Словник української мови в 11 томах
  5. накипілий — Накипілий, -а, -е Накипѣвшій. Словник української мови Грінченка