накладатися

НАКЛАДА́ТИСЯ, а́ється, недок., НАКЛА́СТИСЯ, деться, док.

1. Лягаючи зверху, покривати собою що-небудь.

* Образно. На гомін, навіть – на галас людський наклався такий зойк, якого хлопець уперше почув у житті (Іван Ле);

// Надіватися на що-небудь.

– Треба наперсток собі купити. Тільки на який палець його накладається? (О. Маковей).

2. розм. Наїдатися досхочу.

Охрім вишкрібав ложкою казанок. – А ніяк не накладешся! – вилаяв його Латочка (Григорій Тютюнник).

3. тільки недок. Пас. до наклада́ти 1–5, 8.

Прикрашали селянське помешкання дерев'яні лави з поруччям і спинками, на яких олійними фарбами на темно-зеленому, блакитному, коричневому тлі накладалися мотиви рослинної тематики (з наук.-попул. літ.);

В обов'язки громади входило слідкувати за санітарним станом села, річок, утримання в належному стані сільських доріг, мостів. На тих, хто ухилявся від виконання цих повинностей, накладалася грошова кара (з навч. літ.).