накладати

НАКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док.

1. що. Покривати зверху чим-небудь; класти що-небудь зверху.

Боян віщий свої десять пальців на струни накладає (Панас Мирний);

Якось підійшли до нього [жеребця], гладимо шию, живіт, тихенько накладаючи сідло (М. Сиротюк);

Не чекаючи, доки чоловік дістане з буфета салфетку, накладає [жінка] йому на груди великого кухонного рушника (Ю. Бедзик);

Він відчув, як на нього наклали приторноїдучу маску, і зрозумів, що лежить на операційному столі (М. Стельмах);

// розм. Те саме, що надіва́ти.

Я приношу маненьку книжечку, тато накладає пенсне на носа й починає читати по-французьки (Л. Старицька-Черняхівська);

Принцеса велично, рівно підходить до сього капелюша й спокійно накладає на червону корону (В. Винниченко);

Голову заміжні жінки покривали очіпком, на який накладали домоткану намітку (з наук.-попул. літ.);

Він ще не встиг накласти окуляри, погано бачив (М. Коцюбинський);

Наклав [Юрко] шапку, зав'язав поворозки, повiльно дiстав iз кишень рукавицi, неспiшно натягнув їх (Є. Гуцало);

Накинув [Хома] на плечі сіряк, на голову наклав бриль (Ю. Хорунжий);

// Прикладати що-небудь до чогось при порівнюванні, вимірюванні і т. ін.

При вимірюванні дітей стрічку накладають спереду на рівні нижнього краю біля соскових кружків і ззаду під нижніми ріжками лопаток (з навч. літ.);

Усяку частину площини можна накласти всіма її точками на інше місце цієї або іншої площини (з навч. літ.);

// Ставити, встановлювати для роботи, дії.

Радист накладає пластинку, накручує (О. Гончар);

Він [Дмитро Іванович] сам розганяв розчин електрофорезом, сам спорскував розчинником хромотографічний папір, сам накладав рентгенівську плівку (Ю. Мушкетик);

// Кладучи зверху, прикладаючи, що-небудь до якоїсь частини тіла, закріплювати.

І батько відмочує теплою водою присохлу намітку та вату, накладає свіжу, зав'язує і відходить знову до машини... (У. Самчук);

Біля них [поранених] клопоталися знахарі та костоправи, що витягали з ран стріли, тамували кров, складали і зв'язували розтрощені кістки, накладали пов'язки (В. Малик);

- У вас пошкоджені кістки. Лікар наклав гіпс (Ю. Винничук).

2. чого, що. Класти що-небудь кудись у якій-небудь кількості.

Біля довгих на колесах кормушок для коней вештається двоє хлопців: сіна в кормушки накладають (А. Головко);

Волох накладав на тарілку сріблясті, немов металеві, шматочки оселедця і був цілком зайнятий цією справою (В. Собко);

Я почав накладати в миски страви й розливати у склянки добову норму трунку (Р. Іваничук);

Наклавши на плече гору прання, пішла [Орися] розвішувати його на тину (Григорій Тютюнник);

// Кладучи, наповнювати, навантажувати що-небудь чимсь.

Стара циганка накладала червону люльку свіжим тютюном (М. Коцюбинський);

Під горою селяни вже накладали дерево і голосно кричали, гуртом звалюючи його на розведеного воза (М. Івченко);

Зблизька пізнав [юнак], що накладають у човни випарену з морської води сіль (Н. Королева);

А сам [Еней], вернувшися в будинки, Своє лахміття позбирав; Мізерії наклав дві скриньки, На човен зараз одіслав (І. Котляревський);

Стара Плескачиха наклала школярам повні кишені пряників, медівників, яблук та груш, коли відходили (А. Чайковський);

// безос.

На столі .. стояла чудова ваза старої роботи, у ній доверху було накладено яблук, груш, слив та морелі (Валерій Шевчук).

3. що. Наносити на яку-небудь поверхню шар чого-небудь (про фарбу, лак, клей і т. ін.).

Якби я всіми барвами владала, то я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом (Леся Українка);

Малювали [учні] мовчки, прикусивши язики, старанно виводили лінії, накладали тони й півтони (Ю. Збанацький);

Нi, на таку актрису не треба було накладати багато гриму .. ! (О. Гончар);

Адам підхвалив мене, взяв ринву і вмурував її в греблю; зверху ще наклав товстенько глини (В. Близнець);

* Образно. Почав підводитись місяць, накладаючи мазки на невиразно окреслені хмари (М. Стельмах).

4. що, перен. Позначати, залишати слід і т. ін. на чому-небудь.

Життя наклало риски суму на її лице (С. Тудор);

Він дивився на Орлюченка і не пізнавав його. Риси суворої мужності наклала Вітчизняна війна на його молоде добре обличчя (О. Довженко);

Жадібно вдивлялись [Дмитро і Яринка] одне в одного очима, радіючи зустрічі, тривожачись і шукаючи ті зміни, які мало накласти на обличчя важке життя і розлука (В. Козаченко).

5. кого, що. Зобов'язувати що-небудь робити, піддавати чому-небудь, приписувати додержання чогось.

– В такому разі я накладаю не цивільний, а військовий секвестр (Ю. Смолич);

Часом навіть накладав [Сірко] на себе єпітимію — спав на голій землі і їв пісну страву, і все одно од кінчика чуприни й до кінчиків нігтів його проймала, пронизувала жага життя, кохання (Ю. Мушкетик);

Остап трохи комплексує через те, що познайомився із батьками Ірен, це, начебто, накладає якісь обов'язки (С. Процюк);

– На нас близько тисячі карбованців прибуткового податку наклали! (В. Підмогильний);

– Син короля Гуго був онуком імператора Карла Великого, а за родичання з хозарами церква наклала на імператора анафему... (С. Скляренко);

– Гайдучок наклав штраф? (Б. Харчук);

// безос.

На мирян накладено єпитимію відповідно з віком кожного й силами (П. Загребельний).

6. тільки недок., з ким і без дод., розм. Мати стосунки з кимсь; діяти заодно, у згоді з ким-небудь.

– А все-таки треба б нам другого голову обрать, бо цей нам не сподобний: вже дуже з шинкарями накладає (І. Нечуй-Левицький);

Він [Рябченко] мало хазяйнував, трохи шив чоботи, а більше – подейкували люди – накладав із злодіями (Б. Грінченко);

[Люцій:] Яка б йому вигода була й тобі, як ти тоді центуріона кликав на нашу згубу! Ви обоє вкупі там накладали! (Леся Українка);

– Я не вірю, ніби полковник війська реєстрового, пан Кричовський, накладав з цим сотником Богданом... (П. Панч).

7. кого. Бити кого-небудь у щось, по чому-небудь.

То кийок мережаний поламає [Василь], то пужално цяцьковане закине, то м'яч украде .., а часом і боки накладе Грицькові (Панас Мирний);

– Треба змовчувати, а то ще накладе по гамалику отут серед степу. Здоровий же (Григорій Тютюнник);

// Убивати кого-небудь масово.

– А до першого батальйону дорога прямо. Туди, де найбільше стріляють. Там нашого брата наклали! (Ю. Бедзик);

Гай-гай, скільки наклали!;

Ліс клекотів, вибухав, горів, енеївці наклали гори ворожого трупу і відійшли до Ленчинських лісів за Случ (У. Самчук).

8. що. Розпалювати, розводити (про багаття, вогнище і т. ін); розкладати.

На пасовиську над Дністром конюхи наклали огонь і, сидячи біля нього, курили люльки (І. Франко);

– Няню, піду я доглядати грушу. Прийшов до груші, наклав собі вогню, сів і пече сало (з казки);

Неповороткий Вишата .. приніс із лісу трухнявих пнів і наклав у вогнищі багаття (І. Білик).

(1) Наклада́ти / накла́сти ве́то на що – забороняти приймати рішення, з яким не згоден той, хто має на це право.

– І він [Горленко] обиратиме короля і накладатиме “veto” на закони, зазнаючи “золотої вольності” й непідлеглості справжньої шляхти (З. Тулуб);

(2) Наклада́ти / накла́сти обо́в'язок (обо́в'язки) на кого – зобов'язувати кого-небудь діяти певним чином, виконувати, робити щось.

– Але ця праця говорить про Ватині почування... накладає на мене якісь обов'язки.., – подумав Леонід Семенович (І. Нечуй-Левицький);

Дуже Вам дякую за ту віру, яку маєте до мене, бажаючи накласти на мене високий обов'язок стежити за Вашими виданнями (М. Коцюбинський);

(3) Наклада́ти / накла́сти резолю́цію (резолю́ції) – надписувати на діловому папері свій висновок, своє рішення.

Часом і якісь людські заяви Перегуді підсовував [Кузьма], і Перегуда накладав на них резолюції (В. Кучер);

(4) Наклада́ти / накла́сти стя́гнення на кого – карати кого-небудь за невиконання або порушення чогось.

– А за ваш вчинок, – переходячи знову на офіційний тон, сказав Микола Леонідович, – я накладаю на вас стягнення, суворовець Криничний Ігор (І. Багмут);

– Накладіть на мене яке завгодно стягнення, я заслужив його (Д. Ткач);

(5) Наклада́ти / накла́сти шви (шов) – зшивати краї рани.

Заброда швидко і вправно витяг великого осколка, обробив рану, наклав шви (В. Кучер);

Ольга Дмитрівна вправно і швидко вийняла з ноги Омельчука невеликий осколок бомби, наклала на рану шов (Ю. Збанацький);

(6) Накла́сти (наки́нути, покла́сти і т. ін.) поку́ту на кого, кому і без дод. – покарати кого-небудь якимсь способом за вчинений злочин, провину і т. ін.

– Хай панотець накладе на них [підмайстрів] сувору покуту, – задоволено потирав руки іконописний дідок (З. Тулуб);

Так отець Микита казав.., а не послухати його, .. заставить себе у решеті возити, та й покуту накине, що й наш живий отець Павло не відчита... (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ну що, Степане, якби тебе оце почув отець Пимен? От би покуту наклав! (Дніпрова Чайка).

◇ Дава́ти (рідше наклада́ти, відва́жувати) / да́ти (рідше накла́сти, відва́жити) зда́чі див. дава́ти;

Душе́ю наложи́ти / накла́сти див. наложи́ти;

Ки́дати (накида́ти, кла́сти) / ки́нути (наки́нути, накла́сти) тінь див. ки́дати;

Накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] див. накида́ти²;

(7) Наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) на кого – що і без дод. – впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на комусь, чомусь.

Казенна обмеженість науки та крайній клерикалізм кладуть видиме клеймо на молодих людей (Леся Українка);

Звичайно ж, тінь десятків літ боротьби наклала своє тавро і на вдачу, і на зовнішність (Іван Ле);

Роки в тюрмах та колоніях наклали свою печать на Кесаря уже, мабуть, незмивну (з газ.);

Все знову нагадало про себе: і холодна клуня, і вартовий за дверима, і смерть, що вже наклала свій знак на пожовтіле обличчя льотчика (Ю. Бедзик);

Дитинство наклало відбиток на всю творчість О. Довженка (із журн.);

На вигляд їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (А. Головко);

(8) Наклада́ти / накла́сти в поти́лицю кому і без дод. – дуже бити кого-небудь (перев. по голові).

Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич);

(9) Наклада́ти / накла́сти здоро́в'ям – ослабляти, підривати свої фізичні сили, втрачати здоров'я.

– Не одну я нічку не спала, не один день гірко працювала, здоров'ям накладала (М. Коцюбинський);

Такий уже характер у старого й молодого Завадків, що скоріше здоров'ям своїм накладуть, ніж дане слово зламають (Ірина Вільде);

(10) Наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) голово́ю – гинути в боротьбі, в бою і т. ін.

Щодня, щогодини наш брат накладає головою у війні з ворогом (П. Колесник);

Колись у цьому монастирі жила й тут таки померла .. черниця Марія, в мирі Мотрона Кочубей, донька того Кочубея, генерального судді, що наклав головою на пласі в Борщагівці (М. Лазорський);

Порозмітала їх козацька сила. Багато шляхти наложило головою (Я. Качура);

І за це вони... наклали головою ось в цих мурах (І. Багряний);

Щось було в його долоні батьківське, лагідне, бо маленька Танька, котрої татко вже рік як наклав в партизанах головою, раптом пустила сльозу (Ю. Бедзик);

(11) Наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) на се́бе ру́ки – заподіювати собі смерть.

[Антон:] Нехай накладають на себе руки ті, за котрими є кому жалкувати (М. Кропивницький);

Не накладати ж на себе руки, не лягати ж заживо в землю (І. Цюпа);

А другого дня вся камера піднялася на ноги: отой чоловік наклав на себе руки (А. Дімаров);

– Від різок, діду, і в печі не сховаєшся! Вже коли їх присуджено, так і доведеться або прийняти, або руки на себе наложити (О. Кониський);

(12) Наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) ру́ку (грубо ла́пу) на що – привласнювати щось, заволодівати чим-небудь.

Я починав виразніше бачити обличчя режиму, що так не по-людському жорстоко накладає руку на найсвітліше почуття людини – бажання знати (Г. Хоткевич);

А на решту [грошей] вона наклала руку (С. Чорнобривець);

– Наші опікуни .. хочуть тепер наложити руку на ті ваші гроші (І. Франко);

Яким правом безбожна влада “наклала лапу” на святі храми, де віруючі спілкуються з Творцем неба і землі? (із журн.);

(13) Наклада́ти / накла́сти (рідко наложи́ти) життя́м – умирати, гинути.

Семен, життям наклав за цюю правду (Іван Ле);

Два десятки пістолетів, які б знайшлися в делегатів, це було ніщо, та й чи варто накладати життям з дурного протесту?.. (Ю. Смолич);

(14) Наклада́ти / накла́сти табу́ на що, книжн. – забороняти певні дії, слова тощо.

Глядач просто не бачить науково-популярних фільмів. На ці короткометражні фільми кінопрокат наклав священне табу (із журн.);

(15) Накла́сти ру́ки на кого – ударити, вбити кого-небудь або посягнути на когось.

– Батько мій не скривдить тебе, не накладе на тебе свої руки (І. Нечуй-Левицький);

– Я з Денисенком накладу руки на Горицвіта (М. Стельмах).