наклепати
НАКЛЕПА́ТИ¹ див. накле́пувати¹.
НАКЛЕПА́ТИ² див. накле́пувати².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наклепати — наклепа́ти 1 дієслово доконаного виду наклепати, виготовити в якійсь кількості; відточити наклепа́ти 2 дієслово доконаного виду звести наклеп Орфографічний словник української мови
- наклепати — [наклеипатие] -айу, -айеиш і -епл'у, -еплеиш, -епл'ут'; нак. -ай, -айтеи і -пли, -пл'іт' Орфоепічний словник української мови
- наклепати — I див. наклепувати I. II див. наклепувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наклепати — наклепа́ти: ◊ накле́пати по мо́рді → морда Лексикон львівський: поважно і на жарт
- наклепати — нам’я́ти (фам. наклепа́ти) / намина́ти ши́ю (поти́лицю) кому. Побити кого-небудь за щось. Намну я тобі шию, коли зустрінемося (Ю. Яновський); (Горпина:) Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй .. Фразеологічний словник української мови
- наклепати — ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ (ОГОВО́РЮВАТИ) розм. Словник синонімів української мови
- наклепати — НАКЛЕПА́ТИ¹ див. накле́пувати¹. НАКЛЕПА́ТИ² див. накле́пувати². Словник української мови в 11 томах
- наклепати — Наклепати, -паю, -єш и -плю́, -плеш гл. Отбить (косу). Він наклепав косу. Рудч. Ск. І. 54. Словник української мови Грінченка