1. Фразеологічний словник української мови

наклепати

нам’я́ти (фам. наклепа́ти) / намина́ти ши́ю (поти́лицю) кому. Побити кого-небудь за щось. Намну я тобі шию, коли зустрінемося (Ю. Яновський); (Горпина:) Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй .. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам’ятала б до нових віників (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наклепати — наклепа́ти 1 дієслово доконаного виду наклепати, виготовити в якійсь кількості; відточити наклепа́ти 2 дієслово доконаного виду звести наклеп Орфографічний словник української мови
  2. наклепати — [наклеипатие] -айу, -айеиш і -епл'у, -еплеиш, -епл'ут'; нак. -ай, -айтеи і -пли, -пл'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. наклепати — I див. наклепувати I. II див. наклепувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наклепати — НАКЛЕПА́ТИ¹ див. накле́пувати¹. НАКЛЕПА́ТИ² див. накле́пувати². Словник української мови у 20 томах
  5. наклепати — наклепа́ти: ◊ накле́пати по мо́рді → морда Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. наклепати — ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ (ОГОВО́РЮВАТИ) розм. Словник синонімів української мови
  7. наклепати — НАКЛЕПА́ТИ¹ див. накле́пувати¹. НАКЛЕПА́ТИ² див. накле́пувати². Словник української мови в 11 томах
  8. наклепати — Наклепати, -паю, -єш и -плю́, -плеш гл. Отбить (косу). Він наклепав косу. Рудч. Ск. І. 54. Словник української мови Грінченка