наладовувати

НАЛАДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і без прям. дод., діал.

1. Нала́днувати.

Саме розмаєво [розмаїття] квіткових барв заспокоює, зцілює, наладовує на молитву (О. Бердник);

– Сам же, гетьмане, казав тоді, що всі не можуть піти з нами. А вже під Пилявцями Федір був і згодом гетьманичеві наладовував вози з-під Львова (П. Загребельний);

Я наладував торбу хлiбом i з демонстративно пiднятою головою пройшов через пропускний пункт (Р. Андріяшик);

Придбав він собі величезного корабля, наладував його всяким товаром .. та й подався до Кіпру (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

2. що. Заряджати (у 1 знач.).

Витяг [хлопець] тяжкого пістоля й почав насупроти Максима наладовувати. Заправив у нього “обойму” (І. Багряний);

Чому ж молодший вчений її син не викопає автомата та не знiме з нього iржу та не наладує рiжок набоями? (Р. Федорів);

У мене є рушниця. Тут пригадав, що вона незаряджена. Наладував її на ходу (Ю. Винничук).