налазливий
НАЛА́ЗЛИВИЙ, а, е, розм.
Який надокучає, набридає чим-небудь; нав'язливий.
Вона хотіла навіть, щоб Радюк був сміливіший, навіть налазливий (І. Нечуй-Левицький);
Спориш .. кидав у сні то руками, то ногами, рушав вусами, як заспаний пес, якому не дають спокою налазливі мухи (І. Франко);
В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Я. Качура);
Він не любив людей з нечистими намірами. Налазливий Стіліанос, і скрізь Єлена (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- налазливий — нала́зливий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- налазливий — Невідчепний, настирливий, докучливий, надокучливий, набридливий, обридливий, нав'язливий, ув'язливий, нав'язкуватий, уїдливий, с. осоружний. Словник синонімів Караванського
- налазливий — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
- налазливий — -а, -е, розм. Який надокучає, набридає чим-небудь; нав'язливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- налазливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. Словник синонімів української мови
- налазливий — НАЛА́ЗЛИВИЙ, а, е, розм. Який надокучає, набридає чим-небудь; нав’язливий. Зося поморочила йому голову тільки своїм кокетством, дуже налазливим, а не красою (Н.-Лев., І, 1956, 316); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Кач., Вибр., 1947, 100). Словник української мови в 11 томах
- налазливий — Налазливий, -а, -е Назойливый, навязчивый. Словник української мови Грінченка