налив

НАЛИ́В, у, ч.

1. Дія за знач. налива́ти, нали́ти 1.

Пляшки для наливу готової продукції мають бути добре очищені й вимиті (з навч. літ.).

2. Набухання від припливу соків (про плоди, зерно і т. ін.).

Жито спідсподу жовте, не стає сили для наливу (К. Гордієнко);

Стефан, слухаючи умудрених літами й нивою, усією душею сподівався щедрого наливу в кожному зернятці [соняшників] (М. Рудь);

* Образно. І я його [рушник], мов долю простелив.., Той найдорожчий матері дарунок, На молодий, грядущих днів, налив (А. Малишко);

// поет. Сік, яким наповнилися плоди чи зерно.

Сизий налив плоду стоїть під тонкою шкіркою, що не має жодної зморшки (Ю. Яновський);

Металевим наливом Колос жита зважнів (П. Дорошко).

3. вет. Пухлина на нозі в коня.

(1) Бі́лий нали́в – сорт яблуні та її плоди.

Перебрались [учні] у сад, бо саме достигла малина, смородина, визріли соковиті плоди білого наливу (Ю. Збанацький);

По обіді я збігав на базар і купив білого наливу, черешень та абрикосів (Ю. Мушкетик);

Колись дороги обсаджували яблунями, серед яких ми найбільше тішилися білим наливом (Г. Пагутяк).