наливатися

НАЛИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЛИ́ТИСЯ, ллю́ся, ллє́шся, рідше НАЛЛЯ́ТИСЯ, наллю́ся, наллє́шся, рідше налля́юся, налля́єшся, док.

1. у що. Вливаючись, натікаючи, потрапляти куди-небудь, у щось.

Собака не навчиться плавати, поки не наллється вода в уха (Номис);

* Образно. Сонячне проміння тугими струменями наливалося в бункер (О. Гончар);

Темрява охопила її всю, обкутала її, налилась в очі, в легені, зайшла за комір (І. Микитенко).

2. Наповнюватися рідиною.

Враження було таке, що судно вже налилося водою і потопає (Ю. Смолич);

На полях ще лежить сніг, але видолинки вже налилися зеленою водою (Ю. Збанацький).

3. чим, перен. Сповнюватися якимись почуттями.

Смішно їм обом, наливаються радістю їх невеличкі душі (Панас Мирний);

Вона вся наливалася щастям, світліючи, розквітаючи на очах (О. Гончар);

– Він читав мій щоденник, майже скрикнула Варя. Голос її налився обуренням, задрижали руки й недобре блиснули очі (Г. Епік);

Тривогою наллялось серце вщерть, І вкрилося чоло холодним потом (І. Багряний);

Дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю (Д. Бедзик).

4. Наповнюватися соком (про плоди, зерно і т. ін.); спіти.

Виноград по садах жовтів, наливався (М. Коцюбинський);

Наливалось високе жито, хвилювалось на вітрі, наче озеро (В. Минко);

Налились уже вишні (Ірина Вільде);

Жито біля Великої дороги мізерне. Колос, правда, налився добре, але посіви вийшли зріджені (В. Москалець);

Якщо плід наллявся й достиг, сказав він вірному сотникові Ждану Будимировичу, грушу не треба трясти: плід сам упаде з дерева (І. Білик);

// перен., розм. Повніти, здоровіти, міцніти.

Ріс, наливався Олекса Довбуш. Звик до полонинської свободи, вжився в неї усім своїм єством (Г. Хоткевич);

За тиждень Тишко налився, як червоне яблучко (Марко Вовчок);

Постать її струнка, пружна. Засмагле тіло округлилося, налилося (М. Чабанівський).

5. Збільшуватися в об'ємі через скупчення рідини в тканинах тіла; пухнути.

Коли тіло почало наливатися, пухнути і стали підніматися на йому [ньому] якісь червоні пузирчики, – побачила [мати], що Солоха справді недужа (Панас Мирний);

Лісавета пір'їнкою мазала дитині ліву ногу, що налилася.., взялася пухирями (К. Гордієнко);

// Надуватися від напруження.

Світольоб розправив плечі, стиснув руки молодечі, аж налився кожен м'яз (Н. Забіла);

Антоша поривався щось говорити, і сині жили наллялись у нього на білому лобі (М. Коцюбинський).

6. чим і без дод., прост. Напиватися доп'яну.

[Палажка:] Та проїжджий же не стане наливатися у вашому трахтирі [трактирі]! (Панас Мирний);

Роман тихенько сидить у дальньому кутку і, здається, повільно, але впевнено наливається горілкою (А. Кокотюха);

– Дай, Боже, гостя, то й наллюся (П. Чубинський);

// чим. Пити або їсти багато чого-небудь рідкого.

Чим більше він наливався супом, тим дальше все бліднішав та білішав (Панас Мирний).

7. тільки недок. Пас. до налива́ти 1, 2.

Микола здогадався, що оковита тут наливається у пляшки з-під мінеральної для конспірації (В. Шкляр).

◇ (1) Налива́тися (набіга́ти) / нали́тися (набі́гти, поналива́тися) кро́в'ю – червоніти від злості, напруження і т. ін.

– Н-н-о!! – прошипів він [Трохим], дрижачи весь і наливаючись кров'ю (В. Винниченко);

Обличчя товстого Оникія наливається кров'ю (І. Багмут);

Обличчя хлопчика набігло кров'ю, зуби заскреготали (І. Франко);

Чоловік аж з місця скочив, так його уразила ся одповідь. Страшно й глянуть на його постать: плечі й груди, як башта, кулаки, як дві довбешки; пополотнів, очі кров'ю поналивались (О. Стороженко);

Очі в провідника наллялися кров'ю і вилізли наверх, як у барана (М. Коцюбинський);

Стадницький налився кров'ю, та сказати нічого не міг (М. Стельмах);

(2) Налива́тися / нали́тися жа́ром (фа́рбою) – червоніти від сорому, збудження і т. ін.

Оторопіло помітив [Лісовський], як мінився, наливаючись жаром, тонкий вид молодиці (М. Стельмах);

– Я думала, ти хотів мені щось сказати.. – І скажу, – наливається фарбою Омелько (І. Цюпа);

(3) Налива́тися / нали́тися слізьми́ (сльоза́ми, сльозо́ю) – ставати заплаканими (про очі).

Хлопчик довго і прикро дивився на крильця, очі його наливалися слізьми (Панас Мирний);

Очі в жінки відразу налилися сльозами – не здержалася, од плачу затремтіла (С. Васильченко);

– Ну ось, діти, іду від вас, – сказав, а очі засвербіли і таки налилися сльозою (Ю. Збанацький);

(4) Налива́тися / нали́тися со́ком (со́ками):

а) дозрівати (про плоди, зерно і т. ін.).

Плоди дедалі більше і більше наливаються соком (з газ.);

Зерно коріння постеле в ту пору, Кине стрункую стеблину угору, – Йди тоді килим зелений глядіти, Щоб опісля уже більш не ходити, Аж поки соком колосся наллється, Повне вагою додолу погнеться (Я. Щоголів);

б) (чого) міцнішати, досягати розквіту (про людей).

Відчував [Михайло], як з кожним днем його тіло наливається соками життя, твердіють мускули на його довгих, ніби витягнених непосильною працею руках (Ю. Збанацький);

Йде весна по світу. – Наливаються народи гарячим соком волі. Почала розквітати, прокидатися багатостраждальна, поярмлена віками Африка (з газ.).