наливати

НАЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛИ́ТИ, ллю́, ллє́ш, рідше НАЛЛЯ́ТИ, наллю́, наллє́ш, рідше налля́ю, налля́єш, док.

1. що, чого і без дод. Вливати яку-небудь рідину або щось рідке кудись.

– Що зап'ємо яєшню? – простягаючи руку до пляшки, пита Дзюба. – Наливай! – гука Яків (Панас Мирний);

Вже в радіатор шофер налива з криниці воду, чисту і прозору (І. Гончаренко);

Наливає [Юлія] собі відвару в порцелянове горнятко й вмочає сухарик (Г. Пагутяк);

Михайло в мисочку налив олії і сіллю потрусив (А. Головко);

Став і думає Невмий: “Це аби була Оляна, Вона б борщику налляла” (М. Стельмах);

* Образно. Ранок наливає В прозору чашу, що країв не має, Рожевого цілющого вина (М. Рильський);

// що. Наповнювати який-небудь посуд рідиною або чимсь рідким.

Хома наливає склянку білого вина і випиває одним духом (О. Гончар);

Налляла [Харитя] горщик водою і приставила його до вогню (М. Коцюбинський);

Челядники принесли два великі й закіптюжені мідні казани й налляли їх водою (І. Білик);

Ніна Іванівна налила склянку розсолу (Люко Дашвар);

// безос.

Коли переводив [Оленчук] останніх, Сиваш уже наливало водою (О. Гончар).

2. кого, що, перен. Сповнювати кого-, що-небудь чимсь (перев. певними почуттями).

Лісове життя, рух, свіже повітря наливали його [Степана] силами, він знову почував себе дужим, як колись (В. Гжицький);

Горе наповнило гіркістю моє серце, гнівом налило мої думи (І. Франко);

// Заповнювати, заполоняти або захоплювати кого-, що-небудь (перев. про почуття).

Дашкович приглядавсь до неї, і якась радість все більше та більше наливала його серце (І. Нечуй-Левицький);

Вщерть душу налива чуття велике (О. Ющенко);

– Ой, хліборобе мій, отакий малий! – Тепла ласка налляла очі материні (А. Головко);

// що. Уселяти в кого-, що-небудь певні почуття або сили.

– Весна наливає в душу кожної людини сил і надій (М. Чабанівський);

[Маруся:] Сі новини, ся неповна слава Мені ще більш наллє кохання в серце (В. Самійленко).

3. що і без прям. дод., розм. Розливати, розхлюпувати рідину по поверхні чого-небудь (навмисно або через необережність).

– Бач, й налила на столі! – тихо сказала хазяйка (Панас Мирний);

– Дістати б смоли, налити на дорогу – заєць і вскочив би... От тільки де смоли дістати? (А. Дімаров).

4. Те саме, що налива́тися 4.

Як хилиться і наливає жито.., Тоді працюй без крику і зупинок, Хай осторонь од бур і хвилювань Скиртами твій підноситься ужинок (М. Зеров);

// що, перен. Наповнювати соком.

В котиках срібних рясніє верба, бузина і собі наливає свої кострубаті бруньки (Дніпрова Чайка);

Красуються ниви, наливають зерно, хилять додолу важкий колос... (В. Підмогильний);

Налило нам сонце знову вишні у садах (В. Сосюра).

5. що. Заливати спиртом, горілкою для приготування наливки.

– Послужи, – кажуть, – громаді, годі тобі сливи сушить та солить, та наливать (О. Стороженко).