налигач

НАЛИ́ГАЧ, а, ч.

1. Мотузка або ремінь, яким зв'язують перев. за роги худобу.

Не доглянув [Михайло], що налигач якось обкрутився круг шиї [вола], та й задавилася товаряка (Б. Грінченко);

Катерина .. взяла корову за налигач і повела до саней (С. Чорнобривець);

* У порівн. [Андрій (один):] Ти допомагав мені і радив, спасибі тобі, доки не скрутив мене, мов налигачем, твоєю позикою! (М. Кропивницький).

2. перен. Те, що позбавляє кого-небудь волі; поневолення.

– Не заглядайся на його чорні брови, щоб вони тобі не сталися налигачем (Ганна Барвінок);

– Добре вам. Нам так не можна. – Чому не можна? Хіба і вас не рівняє панський налигач? (Панас Мирний);

Я не вмію орудувати моральним налигачем, навіть і тоді, коли діло йде о справі для мене цікавій (Леся Українка).

◇ Води́ти на моту́зці (на нали́гачі) див. води́ти;

(1) На нали́гачі – прив'язаний.

Підійшов чоловік з коровою на налигачі, за коовою йшла його жінка з хворостиною (І. Сенченко);

Мав [Семен], як і щодня, вести на налигачі корову в поле (А. Іщук);

Не затя́гнеш во́локом (нали́гачем, на нали́гачі, на моту́зці і т. ін.) див. затя́гувати;

Трима́ти (держа́ти) [як (ні́би)] на цепу́ (на ланцюгу́, на коро́ткому нали́гачі) див. трима́ти;

Хоч на нали́гачі тягни́ див. тягти́;

Як (мов, ні́би і т. ін.) з гіллі́ (з ланцюга́, з це́пу, з нали́гача і т. ін.) зірва́тися див. зрива́тися;

(2) Як на нали́гачі – не бажаючи, всупереч волі.

Ішов [Храпков] як на налигачі з Ельясбергом і не спускав очей з Саїда (Іван Ле).