налитий

НАЛИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до нали́ти 1–4.

Поважно запросила [пані] всіх до налитого вже чаю (Олена Пчілка);

Буксир вів три величезні баржі, налиті нафтою та гасом (Г. Епік);

Любувався [Чіпка] веселим голосом Галі, налитими радістю очима (Панас Мирний);

Налитий здоров'ям, коротков'язий Радивон намагається розгадати заміри командира (К. Гордієнко);

Ганна Сильвестрівна виколупувала шпилькою кісточки з вишень і підсувала Рубінові найбільші, налиті соком ягоди (І. Сенченко);

* У порівн. Хома навіть погладшав, щоки мав, як налиті (О. Гончар);

// нали́то, безос. пред.

– Прозору шклянку [склянку] вщерть налито Вином, червоним і хмільним! (М. Рильський);

Навперегін з вітрами Сонцем налито небо голубе... (В. Бичко).

2. у знач. прикм. Спілий, соковитий (про плоди, зерно і т. ін.).

Віти яблунь з великими налитими яблуками лізуть у вікна (В. Собко);

Налиті ягідки [винограду] .. звисали з віт, низько згинаючи їх (Олесь Досвітній);

Колос уже тужавіє й дзвенить налитим зерном, похитуючись на гнучкому стеблі (І. Микитенко);

Сухе, впалощоке обличчя його з землистими налитими мішками під очима набирає пісного виразу (О. Гончар).

◇ (1) Нали́тий (набі́глий, понали́ваний і т. ін.) кро́в'ю – почервонілий від злості, напруження і т. ін.

Ті, що йшли, .. виглядали, як виняті [вийняті] з окропу, з набіглими кров'ю очима і осмаленими та червоними лицями (І. Франко);

Бігли людонькове [людоньки] польовою стежкою, задихані, червоні, присипані пилом, очі кров'ю поналивані, бо спека була велика (І. Франко);

– Де пан Лукавий? Де він? Шукайте його! – кликали гаєві. Виважили двері до спальні й розбудили сплячого. Витріщив на них заспані, кров'ю набіглі очі й розкричався сердито (Б. Лепкий);

Його налиті кров'ю очі вп'ялись у Бертрама, зуби вишкірились і здавалось, що він, мов хижий звір, зараз кинеться йому на шию (Н. Королева);

Вася намагався не дивитися на Глобу, на його червоні, налиті кров'ю очі. З усієї сили, ламаючи нігті, розв'язував він туго затягнутий вузол (В. Владко);

(2) Немо́в (як, ні́би, мов) чавуно́м нали́тий – надзвичайно важкий (про частини тіла людини).

Немов чавуном налиті ноги, такі важкі, що й не відірвеш від килима (А. Хижняк);

(3) [Як (мов, ніби і т. ін.)] свинце́м нали́тий – який має відчуття важкості через хворобу або сильну перевтому (про голову, руки, ноги); важкий.

[Вовк:] Голова свинцем налита, Даль туманом оповита (Є. Фомін);

Руки й ноги Максимові – ніби хто прикрутив шрубами – ні звести, ні ворухнути, а голова – ніби налита свинцем (І. Багряний);

У голові паморочилося. Хилило до землі. Що це зі мною? Руки й ноги немов налиті свинцем! (О. Бердник).