налитий

НАЛИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до нали́ти 1 — 4

Буксир вів три величезні баржі, налиті нафтою та гасом (Епік, Тв., 1958, 301);

Любувався [Чіпка] ве-селим голосом Галі, налитими радістю очима (Мирний, II, 1954, 242);

Ще раз пройшовся [Малахов] по кімнаті, легко несучи своє налите силою і здоров’ям тіло (Собко, Справа.., 1959, 23);

Ганна Сильвестрівна виколупувала шпилькою кісточки з вишень і підсувала Рубінові найбільші, налиті соком ягоди (Сенч., На Бат. горі, 1960, 29);

*У порівн. Хома навіть погладшав, щоки мав, як налиті (Гончар, III, 1959, 201);

//нали́то, безос. присудк. сл.

— Прозору шклянку вщерть налито Вином, червоним і хмільним! (Рильський, 1,1960,156).

2. у знач. прикм. Спілий, соковитий (про плоди, зерно і т. ін.).

Налиті ягідки [винограду].. звисали з віт, низько згинаючи їх (Досв., Вибр., 1959, 422);

Колос уже тужавіє й дзвенить налитим зерном, похитуючись на гнучкому стеблі (Мик., II, 1957, 396);

Хилився налитий колос (Сміл., Пов. і опов., 1949, 18).